wEEb joomla

Особливості неінгаляційного наркозу у кролів.

А.А. Марунчин, кандидат ветеринарних наук, головний лікар ветеринарної медицини

Аббасзаде Сеєдзавош Сеєдядоллах, магістр, лікар ветеринарної медицини

А.В. Шульга, В.В. Кобилінський, лікарі ветеринарної медицини

Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.

Постановка проблеми та актуальність досліджень

У сьогоденні у ветеринарній медицині таких тварин, як кролі, необхідно розглядати не лише як продуктивних тварин для виробництва хутра і м’яса, але й як дрібних домашніх улюбленців, так само, як і собак, котів, мурчаків, хвилястих папуг тощо. Найпоширенішими породами кролів, що утримуються в міських оселях, є наступні: англійський плямистий, карликовий голландський білий, чорно-плямистий та шоколадний, левиноголовий білий, гото, висловухий голландський плямистий та бобровий, і навіть великий за розміром фламандський гігантський цинамон та інші.

Скорочення: кетамідор+седацил – К+С; кетамідор+домітор – К+Д; «Хелабрунівська» суміш– ХС; частота пульсу – ЧП; частота дихання – ЧД; ректальна (внутрішня) температура тіла – РТТ; внутрішньом´язово – в/м; маса тіла – м.т.; електрокардіограма – ЕКГ; ультразвукове дослідження – УЗД; гідрохлорид – ГХ, рівень насичення киснем артеріальної крові, визначений пульсоксиметром – SpO2,.

Деякі фізіологічні показники у кролів:

РТТ: 38,5–39,5 0С

ЧД: 50–60 за 1 хв.

ЧП: 180–250 за 1 хв

Аналіз літературних джерел демонструє, що ці тварини особливо чутливі до стресорів. Після проведення у них хірургічних маніпуляцій, навіть невеликих за об’ємом, часто трапляється загибель [1, 2]. Це пояснюється видовою чутливістю організму тварин до болю, від якого виникає перезбудження та виснаження енергетичного балансу нейронів кори головного мозку і підкіркових утворень [3]. Неадекватне анестезіологічне забезпечення оперативних втручань і стресові реакції спричиняють летальність 60% тварин у післяопераційний період. Прості, на перший погляд, процедури загальнохірургічного профілю (спилювання зубів, підрізання кігтів, розтин підшкірних абсцесів тощо) можуть ускладнюватися. Окрім цього, кролі природно приховують патологічні стани без яскравих клінічних ознак захворювань, що і є підтвердженням вважати їх складними пацієнтами в анестезіологічному сенсі [4,5,6].

Оскільки у вітчизняній фаховій літературі не висвітлені аспекти загального знеболювання кролів й особливості анестезіологічного забезпечення діагностичних досліджень та оперативних втручань, метою нашого дослідження було встановити та порівняти ефективність різних анестезуючих засобів та їхньої комбінацій для здійснення різноманітних ветеринарних заходів.

 

Матеріал і методи досліджень

За період 2008-2010 рр. у шпиталі ветеринарної медицини Київського зоопарку із застосуванням інгаляційного та неінгаляційного наркозу було прооперовано 317 кролів різних порід, в т.ч. декоративних карликових.

Оперативні втручання проводились з приводу переломів трубчастих кісток (застосування накісткового стабільно-функціонального та інтрамедулярного остеосинтезу), патологічних родів (кесарів розтин), кастрації самців, стоматологічні операції (видалення та корекція зубів), остеотомія при актиномікозній гранульомі нижньої щелепи та ін.

Для того, щоб детально порівняти перебіг неінгаляційного наркозу у кролів, у це дослідження ми відібрали 25 тварин, яких розділили на п’ять груп.

Дослідним тваринам застосовували такі препарати: в першій групі – седацил, в другій – домітор, у третій – кетамідор з седацилом, в четвертій – кетамідор з домітором, у п’ятій – «Хелабрунівську» суміш.

Операційно-анестезіологічний ризик визначили наступним чином:

·           оцінка загального клінічного стану – задовільний (відсутні системні порушення і супутні захворювання);

·           оцінка об’єму і характеру оперативного втручання – невеликі фізикальні та інструментальні дослідження на поверхні тіла;

·           оцінка характеру анестезії – варіанти моно- та комбінованих анестезуючих засобів для неінгаляційного наркозу зі збереженням самостійного дихання;

·           ступені ризику – помірний.

 

За 3 години до введення у наркоз прибирали корми, щоб попередити аспірацію. Доступ до води не обмежували.

 

Моніторинг анестезованих тварин проводили наступним чином:

1. Функція серцево-судинної системи.

Серцевий поштовх встановлювали пальпацією з лівого або правого боків у ділянці 4–6-го міжребер’їв на рівні ліктя.

Тони серця визначали інструментальною аускультацією за допомогою стетофонендоскопа.

Артеріальний пульс досліджували на судинах, найбільш доступних для пальпації. Зручніше всього використовувати стегнову артерію (a. femoralis). У нормі частота пульсу складає 180–250 за 1 хв.

Периферійний кровообіг (перфузію тканин) оцінювали за швидкістю повторного наповнення капілярів. Для цього пальцем натискали на слизову оболонку (язик, ясна, внутрішня поверхня губ) до побіління і реєстрували відрізок часу до наповнення капілярів кров’ю.

Реєстрацію ЕКГ проводили портативним приладом Heart Mirror 3 D-VET. Постійне дослідження електрокардіограми, у глибокій фазі наркозу, відображало функціональний стан міокарду. При цьому оцінювали серцевий ритм, інтервали PQ, QT, TP, комплекс QRS.

2. Дослідження функції системи дихання проводили методом спостереження за дихальними рухами грудної клітини. Оглядом визначали тип, частоту, ритм та глибину дихання. Частота дихання у нормі складає 50–60 за 1 хв.

Поля для аускультації легень досить обмежені через анатомічно невеликий розмір грудної клітини у кролів. При цьому оцінювали характер дихальних шумів.

Насичення артеріальної крові киснем визначали пульсоксиметрією (прилад Heart Vision OXYVET), датчик-кліпсу приладу закріпляли до язика або вуха.

3. Дослідження ЦНС проводили за активністю рефлексів (мигальні та рогівкові, реакція на світло, активність рухових відновлювальних реакцій на больові стимули, зміна частоти дихання та частоти пульсу при больових подразненнях).

4. Дослідження терморегуляції проводили ректальним вимірюванням внутрішньої температури тіла. Цьому аспекту підготовки до проведення загального знеболення приділяли значну увагу. Схильність до гіпертермії кролів зумовлена тим, що потові залози у них знаходяться лише на губах. У нормі температура тіла складає 38,5–39,5 0С.

Вуха – важливий індикатор терморегуляції. Вони не густо вкриті хутром і у наркозі при гіпертермії їх охолоджують, наприклад, вологим рушником, а при гіпотермії зігрівають, вкриваючи тканиною.

 

Результати досліджень.

Тварини І групи. У цьому випадку застосували анестезуючий засіб седацил (1 мл препарату містить 20 мг ксилазину ГХ) у дозі 5 мг/кг м.т. тварини.

Після внутрішньом’язового введення препарату перші ознаки анестезії з’явились лише після 20 хв. й характеризувалися легким нейроплегічним ефектом. Спостерігалось незначне порушення координації рухів і збільшення частоти дихання. Тварини пручалися при мануальній фіксації. Однак проведення фізикального та інструментального дослідження було полегшено, що дало можливість запобігти значним стресовим реакціям. У подальшому поглиблення анестезії не спостерігалось.

Тварини ІІ групи. До застосування препарату максимально обмежували вплив стрес-факторів на дослідних тварин (зокрема зайвий шум). Домітор (1 мл препарату містить 1 мг медетомідину ГХ) вводили у дозі 0,5 мг/кг м.т. тварини. Після в/м введення анестетика з’явились клінічні ознаки транквілізації з певною стадійністю. Рухи ставали мляві, добре виражене пригнічення реакцій на навколишнє середовище. Далі тварини втрачали здатність здійснювати рухи і займали положення сидячи, опускали голову. На 12±1,05 хв. досягли середнього ступеня седації (рис.1). При цьому спроби вкласти кроля на бік були невдалі, зберігалась здатність рухової активності. Також тварини реагували на голос, плескання долонь, щипок шкіри. При відсутності стрес-подразників наставав глибокий сон зі збереженням очних рефлексів, частковою втратою свідомості, гіпорефлексією, пригніченням спонтанного дихання. У такому стані, дотримуючись тиші та не здійснюючи грубих мануальних маніпуляцій, проводили фізикальне та інструментальне дослідження. При больових стимулах швидко відновлювались адекватні реакції. Після закінчення запланованих діагностичних заходів дослідним тваринам вводили антиседан (1 мл препарату містить 5 мг атипамізолу ГХ) у дозі 0,5 мг/кг м.т. Цей препарат викликає реверсію седативного та аналгетичного впливу медетомідину та нейтралізує пригнічуючу дію домітору на серцево-судинну та дихальну системи. Через 10,2±0,42 хв. після введення антидоту клінічні ознаки транквілізації повністю зникли.

 

Рис. 1. Дослідження тварини під дією домітору

 

Тварини ІІІ групи. У цій групі введення у наркоз здійснили внутрішньом’язовою ін’єкцією комбінації анестезуючих засобів: кетамідор (10% розчин кетаміну ГХ) + седацил. Кетамін застосовували у дозі 35 мг/кг м.т., а ксилазин у дозі 5 мг/кг м.т. Індукція в наркоз тривала 10±0,25 хв. У цей період проявилися наступні клінічні ознаки анестезії: виникло загальне заспокоєння, близьке до значного пригнічення, поступово зник тонус скелетних м’язів, але спостерігалась дифузна короткотривала міофібриляція, дихання не мінялося, залишалося діафрагмальним. Далі тварини були не в змозі рухатись, сиділи з опущеною головою. При вкладанні на бік не пручалися. Фіксація на шкіри тварин електродів-«крокодилів» електрокардіографа не викликала рухових реакцій. У такому стані було проведено комплексне діагностичне дослідження, яке включало: ЕКГ, УЗД, пульсоксиметрію та кардіоскопію, рентгенівський знімок, відбір крові з яремної вени, термометрію. Однак зберігався поверхневий сон, про що вказували позитивні рефлекси: повіковий та рогівковий, ковтальний, втягування язика, глибокі м’язово-сухожилкові. Також відмічалась стимуляція серцево-легеневих показників при визначенні глибини наркозу у рефлексогенних ділянках тіла. Для пробудження з наркозу вводили антиседан у дозі 0,5 мг/кг м.т. Через декілька хвилин у тварин з’явився підвищений тонус скелетних м’язів, загальна гіперрефлексія, дихання стало значно прискореним (тахіпное), ритмічним, тип не змінився. В принципі клінічний стан був типовим для дії кетаміну, коли підтримується стимуляція гемодинаміки, виникає гіпервентиляція легень тощо. Такий стан тривав недовго, далі гіпертонус зник, свідомість відновилась повністю.

Тварини IV групи. У цьому дослідженні тваринам застосували комбінацію кетамідору та домітору. Кетамін вводили у дозі 25 мг/кг м.т., а медетомідин у дозі 0,25 мг/кг м.т. Індукція в наркоз тривала досить швидко, 4±0,25 хв. Досягнення хірургічної стадії підтверджувалося цілковитим зникненням свідомості, відсутністю відновлювальних реакцій на поверхневі та глибокі больові стимули. При цьому не змінювалися дихальні та гемодинамічні показники. Клінічні дані вказували на глибокий наркоз, який можна було порівняти до стадії ІІІ, другого або навіть третього рівня. При моніторингу анестезованих тварин, показники: ЧП і ЧД, температура тіла залишалися в межах фізіологічної норми (рис.2). Але навіть при збереженні ритмічного дихання, завдяки пульсоксиметрії, виявлялась глибока гіпоксемія – сатурація становила 81±2,75%. Після закінчення проведення запланованого об’єму досліджень, на 68,4±4,7 хв. здійснили реверсію наркозу антиседаном у дозі 0,5 мг/кг. Пробудження проходило спокійно, клінічні ознаки, які властиві стадії збудження, не реєструвалися.

Рис.2. Пульсоксиметрія та ЕКГ у тварини 4-ї групи

 

Тварини V групи. Цим дослідним тваринам для наркозу застосували «Хелабрунівську» суміш, яку готували за традиційним рецептом: 4 мл кетамідору додавали у флакон ромпуну (порошкова форма ксилазину ГХ – 500 мг). Після розчинення отримали концентрований розчин анестезувальної суміші, в 1 мл якої містилося: 100 мг кетаміну ГХ та 125 мг ксилазину ГХ. Доза ХС для введення у наркоз становила 0,2 мл на дорослу тварину.

Індукція в наркоз тривала 7,6±0,7 хв. і проходила спокійно, м’яко, рівномірно. Клінічні ознаки стадії збудження не проявлялися. Було досягнуто достатньої глибини наркозу, щоб провести заплановані дослідження на поверхні тіла. Однак при визначенні якості знеболювання глибокими стимулами з’являлась рухова реакція, підвищувались ЧД та ЧП. Оскільки тонус язика і гортанні рефлекси були активні, при встановленні сатурації крові киснем датчик-кліпсу пульсоксиметра закріпляли не до язика, а до вуха у ділянці проходження центральної вушної артерії. Перебіг загальної анестезії характеризувався поверхневим сном і знеболюванням. Після застосування антиседану для хімічної реверсії наркозу пробудження тривало ідентично тваринам ІV дослідної групи.

В таблиці 1 наведені узагальнені результати моніторингу перебігу наркозу у тварин всіх дослідних груп.

 

Таблиця1. Моніторинг перебігу наркозу у дослідних тварин

 

Показники

 

Седацил

(n=5)

Домітор

(n=5)

К +С

(n=5)

К +Д

(n=5)

Хс

(n=5)

Індукція, хв.

-

12,4±1,05

10±0,25

4±0,25

7,6±0,7

Больова толерантність, хв.

-

49,8±1,15

66,4±2,3

68,4±4,7

48,6±1,95

ЧП за 1 хв.

226±3,75

162,6±2,95

201±2,5

211±3,75

161,6±4,2

ЧД за 1 хв.

121,8±0,65

43,8±1,65

67,6±1,45

65,8±1,65

86±3,5

Перфузія тканин, с

2

3

2

4

2

SpO2, %

99

99

99

81±2,75

96±1,5

РТТ, 0С

39,1±0,06

39,1±0,13

38,3±0,11

38,3±0,37

38,3±0,18

Пробудження, хв.

-

10,2±0,42

19±1,5

15,8±0,9

13,2±1,15

 

Обговорення та висновки

Проведення даного дослідження було в першу чергу зумовлено відсутністю інформації у вітчизняній фаховій літературі про загальне знеболювання кролів для здійснення оперативних втручань. Чисельні звернення колег-фахівців з різних регіонів України щодо отримання протоколів загальної анестезії спонукали нас до висвітлення даного напрямку ветеринарної анестезіології. Враховуючи обмежені можливості придбання анестезіологічного обладнання в нашій країні, ми відобразили саме аспекти неінгаляційного наркозу. Результати власних досліджень, які проведені в Київському зоопарку, а також дані літературних джерел (Nevalainen et al., 1989; Hedenqvist et al., 2001; Harcourt–Brown., 2002; Гершов С.О., 2004; Gil et al., 2004; Orr et al., 2005; Ypsilantis et al., 2005) вказують на значну відмінність кролів у дозуванні анестетиків порівняно з іншими видами ссавців.

Справді, для введення кролів у наркотичний стан, доводиться застосовувати великі дози практично всіх анестезуючих засобів. Недостатньо анестезована тварина, як доводить практика, у більшості випадків може загинути внаслідок стресового навантаження. У той же час, щоб досягти хірургічної стадії, необхідно ввести значну дозу анестетика, що і зумовлює анестезіологічні ризики та ускладнення. Отже, це підтверджує складність проведення наркозу кролів і необхідність ретельного моніторингу життєвих функцій організму тварин, що перебувають у наркозі.

В зв’язку з цим можна стверджувати, що застосування явища хімічного антагонізму (та відповідних препаратів) для реверсії наркозу у тварин є доцільним і досить актуальним. Відсоток летальності у таких випадках зводиться до мінімуму. Таким чином, анестезія тварин стає більш керованою, а вихід з наркозу прогнозованим і, як наслідок, безпечними.

Висновки щодо застосованих у дослідженнях анестетиків та їх комбінацій

Для тварин перших двох дослідних груп були використані препарати, що відносяться до групи агоністів α2–адренорецепторів. За своїми фармакологічними властивостями вони володіють пригнічувальним впливом на кору великих півкуль, зменшуючи збудливість таламусу, лімбічної системи, ретикулярної формації стовбура мозку. Активні речовини препаратів подавляють активність гіпокампа та викликають медикаментозний сон. Також пригнічується збудливість аферентних і еферентних систем головного мозку, що забезпечує захист організму від больового стресу. Але седацил виявився менш активним препаратом у порівнянні з домітором. Саме під дією останнього можна більш широко здійснювати окремі діагностичні дослідження і лікувальні заходи. Якщо охарактеризувати дію препаратів, то за допомогою седацилу було досягнуто поверхневого, а при доміторі – середнього ступеня седації.

При комбінованому наркозі (К+С, К+Д, ХС) досягається достатній ступінь знеболювання, щоб виконати оперативне втручання як на поверхні тіла, так і в глибоких тканинах. Отже, у наших дослідженнях застосування комбінації анестетиків: дисоціативної дії – кетаміну ГХ (кетамідор) із α2–агоністом ксилазином ГХ (седацил, ромпун) було досягнуто поверхневого сну зі збереженням очних та ковтального рефлексів. Позитивними властивостями даних сумішей являються підтримка спонтанного дихання, серцево-судинної діяльності, незначний токсичний вплив на центр терморегуляції. Однак зазначимо, що досягнута глибина наркозу недостатня для проведення таких хірургічних операцій, як, наприклад, металоостеосинтез, абдомінальні операції тощо. Можна виконувати лише невеликі, короткотривалі оперативні втручання на поверхні тіла у поєднанні з місцевою анестезією.

Комбінація кетамідору з домітором вважається більш придатною для здійснення великих за обсягом, складних і тривалих операцій. Індукція в наркоз досягається за 4±0,25 хв. Але у глибокій фазі наркозу більш виражені побічні ефекти дії анестетиків. При збереженні спонтанного ритмічного дихання пульсоксиметрією виявлялась артеріальна гіпоксемія. Також відмічалась тенденція до гіпотермії, що вказувало про токсичний вплив на гіпоталамус. Повіковий, рогівковий та ковтальний рефлекси були значно пригнічені, язик повністю розслаблений. При визначенні глибини анестезії глибокими больовими стимулами відновлювальні реакції не реєструвались. Пояснюється цей ефект вибірковою сенсорною депривацією. Окрім цього, якісне знеболювання обумовлено синергетичним ефектом і прямим впливом на опіатні рецептори діючих речовин препаратів.

Зазначимо, що ускладнення у кролів можливі на всіх етапах анестезіологічного забезпечення, а саме: при індукції в наркоз і пробудженні, під час премедикації, у хірургічній стадії наркозу та в післянаркозному періоді. У нашому дослідженні після введення антиседану у всіх випадках наставало пробудження.

Отже, зрозуміло, що нейтралізації дії анестетиків, яка ґрунтується на явищі хімічного антагонізму, необхідно приділяти значну увагу. Особливе значення це питання має при роботі з кролями в умовах з обмеженою кількістю діагностично-реанімаційного обладнання, які характерні для переважної більшості вітчизняних ветеринарних клінік.

Отже, для анестезії кролів в практичних умовах можна рекомендувати наступні протоколи неінгаляційного наркозу:

1.             Седацил у дозі 5 мг/кг м.т. тварини – поверхневий ступінь седації.

2.             Домітор у дозі 0,5 мг/кг м.т. тварини – середній ступінь седації.

3.             Кетамідор (кетамін ГХ у дозі 35 мг/кг м.т. тварини) + седацил (ксилазин ГХ у дозі 5 мг/кг м.т. тварини) – поверхневий наркоз для проведення невеликих операцій на поверхні тіла. За даними (Гершов С.О., 2004; Ypsilantis et al., 2005) для тривалих операцій дозування можна підвищувати: кетамін ГХ 50 мг/кг + ксилазин ГХ 5 мг/кг.

4.             Кетамідор (кетамін ГХ 25 мг/кг) + домітор (медетомідин ГХ 0,25 мг/кг) – глибокий наркоз для проведення великих, складних й тривалих порожнинних операцій. За дослідженнями (Orr et al., 2005) варіабельність дозувань може бути такою: кетамін ГХ 15 мг/кг + медетомідин ГХ 0,25 – 0,5 мг/кг.

5.             «Хелабрунівська» суміш у дозі 0,05 – 0,2 мл/тв., (за даними проф. Х.Візнера, Мюнхен) для проведення невеликих операцій на поверхні тіла.

6.             Дію всіх вище вказаних анестезувальних сумішей необхідно нейтралізувати препаратом антиседан (атипамезол ГХ – 0,5 мг/кг).

          Важливість застосування хімічного антагонізму пояснюється ризиком розвитку загрозливих ускладнень, що притаманно тваринам даного виду.

 

Література

1.        Стрес у тварин (етіологія та патогенез) / В.Чумаченко // Вет. медицина України – 2008. – № 5. – С. 15 – 18.

2.        Flecknell, P. A. Anaesthesia. Manual of Rabbit Medicine and Surgery. 1st edn..103–116 pp., BSAVA, Quedgeley, Gloucester. 2000.

3.        Buch M. Methods of Capture, Handling and Anesthesia // Wild Mammals in Captivity. – 1996. – 25 p.

4.        Гершов С.О. Анестезия грызунов / С.О.Гершов// http://www.cobravet.ru/bibl.htm

5.        Göltenboth R., Heinz – Georg Klös Krankheiten der Zoo und Wildtiere. – Berlin: Blackwell Wissenschafts – Verlag, 1995. – 602 p.

6.        Aeschbacher, G. 2001. Rabbit anaesthesia. Exotic Anim Med 17:1003–1010.

 

Резюме

Особенности неингаляционного наркоза у кроликов.

А.А.Марунчин, С.С.Аббасзадэ, А.В.Шульга, В.В.Кобылинский

В статье отображены основные аспекты проведения неингаляционного наркоза у кроликов, приведены конкретные смеси анестетиков и определено их влияние на жизненные функции организма животных. Наработаны протоколы наркоза и применения явления химического антагонизма. Приведенные методики общей анестезии животных опубликованы в Украине впервые. Представлены рекомендации для практической анестезиологии.