wEEb joomla

Клініко-морфологічний аналіз новоутворень селезінки у тварин

УДК: 619:616:411- 006

 

А. А. Марунчин, кандидат ветеринарних наук, начальник ветеринарної служби Національного цирку України, клініка «УніВет», м. Київ,

 

О. Г. Курик, доктор медичних наук, головний науковий співробітник наукового відділу малоінвазивної хірургії ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, зав. патогістологічним центром Медичного центру «Універсальна клініка «Оберіг», м. Київ

 

Постановка проблеми і аналіз публікацій.  В сучасних умовах при широкому застосуванні неінвазивних діагностичних методів (УЗД, КТ),  новоутворення селезінки все частіше випадково виявляються під час  клінічних обстежень[4,6,12]. В той же час, про захворювання тварини на патологію селезінки, може свідчити ціла низка симптомів, таких як: збільшення об’єму черевної стінки та її асиметрія, швидка втома, внутрішня кровотеча, кахексія, блідість видимих слизових оболонок, збільшення лімфатичних вузлів тощо[5,13,14,18,20]. За рахунок компресії сусідніх органів з являється біль, а в наслідок стиснення судин спостерігаються набряки кінцівок і гіпертензія. Окрім цього, вагомим фізіологічним фактором селезінки  є її регуляція клітинного та гуморального імунітету, обміну заліза, білірубіна, білків, коагуляційної активності крові[19].

 

Основним інструментальним методом верифікації патології селезінки у тварин є ультразвукова діагностика. Цей метод в силу своєї інформативності, безпеки, економічності і  неінвазивності,  в сучасних умовах набув пріоритетного значення. Власні клінічні спостереження та огляд літератури свідчать, що діагностична точність при кваліфікованому дослідженні сягає 75% [1,2,7,15]. Однак, заключний діагноз встановлюється тільки після хірургічної операції з використанням гістологічного дослідження [3,8,9-11,16,17]. Тому, вогнищеве утворення в селезінці незалежно від його розміру, слугує показанням до хірургічного лікування.

 

Отже, морфологічні дослідження операційного матеріалу селезінки надають можливість встановити діагноз, розробити адекватний протокол терапії та прогнозувати перебіг основного і супутніх захворювань.

 

Мета роботи. Базуючись на тому, що виявлення порушень функціональної активності селезінки при різноманітних захворюваннях має вагоме значення,  метою роботи було дослідити структурні зміни тканини селезінки при кістозному та пухлинному ураженні.

 

Матеріали і методи. В основу роботи вкладено результати хірургічного лікування 27-ми тварин з різноманітними ураженнями селезінки в період 2012-2015рр на базі клініки УніВет, м.Київ.

 

Всім хворим тваринам проводили повний комплекс клініко-інструментальних обстежень: загальний та біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі, рентгенографію органів грудної та черевної порожнини, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (прилад MyLabOneVet). При виявленні новоутворення ультрасонографічно уточнювали локалізацію і розміри патологічної ділянки, припущення визначення морфологічного характеру, дослідження прилеглих органів (стиснення, проростання тощо) і особливості кровопостачання.

 

Протокол загального знеболювання включав прийняту в клініці наступну методику: індукцію в наркоз здійснювали шляхом внутрішньом’ язового введення суміші неінгаляційних анестетиків – домітор (медетомідин гідрохлорид) 0,01мг/кг та alvegesic (буторфанол як тартрат) 0,1 мг/кг. Оперативне втручання під  ізофлурановим ендотрахеальним наркозом. Для цього застосували техніку та обладнання низькопотокової інгаляційної анестезії по закритому контуру Komesaroffmini-com і ендотрахеальні трубки з манжетою (рис.1).

 

 image001

Рис.1 Ендотрахеальна інтубація (інгаляційний наркоз)

 

Моніторинг анестезованої тварини здійснювали клінічними та інструментальними методами. Був задіяний багатофункціональний ветеринарний монітор InnoCare-Vet.

 

Хірургічний доступ: лапаротомний верхньосерединний (відкритий метод). Особливу увагу приділяли достатньому м’язовому розслабленні.  Гемостаз дрібних судин  за ходом операції приладом ЕХВА-350М/120Б «Надія-2» біполярним пінцетом в режимі «коагуляція». Ключовим моментом успіху оперативного втручання був достатній доступ до судинної ніжки і контроль над нею протягом всієї операції. Суть операції полягала в накладанні лігатур та перерізанні судин, які йдуть до селезінки і видаленні самого органа.

 

Далі, для вирішення поставленої мети досліджували тканину селезінки, яку взяли після спленектомії. З патологічно змінених ділянок вирізали шматочки тканини, фіксували в 10% розчині нейтрального забуференого формаліну. Для проводки матеріалу після фіксації використовували гістопроцесор карусельного типу STP-120, для заливки парафінових блоків станцію EC-350, для різання парафінових блоків - ротаційний мікротом серії HM - 340E (Microm, Hamburg, Germany). Фарбували гістологічні препарати гематоксиліном-еозином. Використовували мікроскоп Axioskop 40 з фотокамерою AxioCam MRc5 (СarlZeiss).

 

Результати досліджень та їх обговорення. Вивчаючи анамнез пацієнтів нами досліджено, що клінічна картина (симптоми захворювання) має широкий діапазон. В окремих випадках при доброякісному перебігу, взагалі не відмічали відхилення від норми в стані тварин. Однак, при високозлоякісних пухлинах (наприклад, пухлина судинного походження ангіосаркома), коли виникає швидке метастазування, клінічна картина виразна.  

 

Представляємо на прикладі  чотирьох  клінічних випадків, новоутворення та зміни  селезінки, підтвердженні морфологічно у тварин різних вікових груп.

 

Ангіосаркома селезінки. Собака, англійський кокер спанієль, віком 11років, сука. Результат УЗ-дослідження – пухлина селезінки (рис. 2)

 

 image003

Рис.2 УЗД ангіосаркоми селезінки

 

Проведено лапаратомічну спленектомію з приводу пухлини верхнього полюса  селезінки (рис.3)

 

 image005

Рис.3. Інтраопераційна картина ангіосаркоми селезінки

 

Після патогістологічного дослідження встановлено діагноз ангіосаркома.

 

В мікропрепаратах в селезінці множинні судинні порожнини великих розмірів, заповнені кров’ю, вистелені тонким шаром незрілих ендотеліальних клітин (пухлинних ангіобластів). Вогнищево між пухлинними клітинами знаходяться пухкі  сполучнотканинні волокна.  Новоутворений ендотелій не щільний, тому пухлинні судини часто рвуться, виникають крововиливи та некрози (рис.4,5).  В пухлинних ангіобластах ядра збільшені, поліморфні, гіперхромні (Рис. 6).

 

 image007

Рис. 4.  Судинні порожнини великих розмірів, вистелені  тонким шаром незрілих ендотеліальних клітин. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х100.

 

image009

Рис. 5.   Незрілий (пухлинний) ендотелій; між пухлинними клітинами знаходяться пухкі сполучнотканинні волокна . Фарбування  гематоксиліном-еозином. Збільшення  х 400.

 

image011

Рис.6.   Незрілий (пухлинний) ендотелій- клітини ендотелію з поліморфними крупними гіперхромними ядрами. Фарбування  гематоксиліном-еозином. Збільшення  х 400.

 

 

Метастази  низькодиференційованої карциноми.. Тварина, собака, ротвейлер, віком 8 років, кобель.

 

Результат УЗ-дослідження – множинні пухлинні ураження  селезінки та новоутворення сечового міхура (рис. 7,8).

 

 image013

Рис. 7. УЗД селезінки (дифузні ураження метастазами)

 

 image015

Рис.8. УЗД сечового міхура (новоутворення слизової оболонки)

 

        Під загальним знеболюванням проведено лапаратомічну спленектомію. Макропрепарат: селезінка збільшена в розмірах, щільна при пальпації, по всій площі уражена досить щільними , округлої форми білувато-сіруватими утвореннями, що виступають над поверхнею селезінки, роблять її горбистою (рис. 9).

 

 image017

Рис.9. Макропрепарат : видалена селезінка з патологічними новоутвореннями.

 

Після патогістологічного дослідження встановлено діагноз:  метастази  низькодиференційованої карциноми .в селезінку. Пухлина складається з солідних пластів крупних клітин із світлою цитоплазмою, світлим ядром (рис. 10, 11). За морфологічною будовою пухлина може бути віднесена до низько диференційованої  карциноми. Враховуючи, що у тварини діагностована пухлина слизової сечового міхура , найбільш вірогідно, що це метастаз карциноми сечового міхура.

 

 image019

Рис. 10. Метастаз в селезінку низькодиференційованої карциноми.

 

Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х100.

 

image021 

Рис. 11.  Метастаз в селезінку низькодиференційованої карциноми. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х 400.

 

Ангіосаркома селезінки. Тварина, собака, німецька вівчарка, віком 9 років, сука. Результат УЗ-дослідження – пухлина селезінки (рис. 12,13).

 

image023

Рис.12. Ультрасонографічне зображення пухлини селезінки .

 

image025

Рис.13. Пухлини в нижньому полюсі селезінки

 

Лапаротомічна спленектомія під загальним знеболюванням. Дифузні ураження паренхіми селезінки  (верхнього полюса) новоутвореннями. При пальпації щільні, тістоподібні . Селезінка збільшена, повнокровна (рис. 14).

 

 image027

Рис.14. Макропрепарат : видалена селезінка з патологічними новоутвореннями.

 

Після патогістологічного дослідження встановлено діагноз:  ангіосаркома селезінки. Пухлина складається з ендотеліальних клітин, які місцями утворюють судинні порожнини, що містять кров (рис. 15). В судинних порожнинах визначаються фібринозно-еритроцитарні тромби (рис. 16). Відмічається проліферація незрілого ендотелія з утворенням невеликих судинних порожнин; крововиливи (рис. 17). Клітини пухлинного ендотелію  крупні, ядра овальні, гіперхромні,  багаті хроматином, з фігурами мітозів. Пухлинні клітини проявляють  здатність до фагоцитозу, поглинають еритроцити, внаслідок чого  в пухлині виникають вогнища гемосидерозу (Рис. 18).  Судинні порожнини  місцями  розділені лише одним шаром ендотеліальних пухлинних клітин, тому  їх стінки постійно рвуться  і виникають поширені крововиливи і ділянки некроза (рис. 19).

 

 image029

Рис. 15. Ангіосаркома. Утворення судинних порожнин, вистелених незрілим ендотелієм. Крововиливи. Фарбування гематоксиліном – еозином. Збільшення х100.

 

image031

Рис. 16. Ангіосаркома. Утворення судинної порожнини, вистланої незрілим ендотелієм. Фібринозно-еритроцитарний тромб в просвіті однієї із судинних порожнин. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х100.

 

 image033

Рис. 17. Ангіосаркома.  Проліферація незрілого ендотелія з утворенням невеликих судинних порожнин; крововиливи (клітини незрілого ендотелія видовженої форми,  базофільні,  синьо-фіолетового кольору). Фарбування гематоксиліном-эозином. Збільшення х400.

 

 image035

Рис. 18.  Ангіосаркома. Вогнища гемосидерозу в пухлині. Фарбування гематоксиліном-эозином. Збільшення х100.

 

image037

Рис. 19.  Крововиливи і некрози пухлини (крововиливи гомогенні еозинофільні). Фарбування гематоксиліном-эозином. Збільшення х100. 

 

Артеріальна ангіома. Собака, чихуа-хуа,  віком 7 років, кобель.

 

Ультрасонографічно  в середньому полюсі селезінки виявлено новоутворення  неправильно-округлої форми (рис.20). Загальний клінічний стан тварини нормальний. Гематологічні показники ( клінічний та біохімічний аналіз) в межах вікової норми.

 

image039

Рис.20. Новоутворення в паренхімі селезінки

 

Лапаротомічна спленектомія під загальним знеболюванням. Після патогістологічного дослідження встановлено діагноз: артеріальна ангіома (рис.21, 22, 23).

 

В селезінці знайдений конгломерат хибно  розвинених артеріальних  судин із  значно потовщеними стінками, розширеними просвітами; в окремих судинних порожнинах місцями втрачена ендотеліальна вистілка. Морфологічна картина даного утворення відповідає доброякісній судинній пухлині – артеріальній ангіомі.

 

image041

Рис.21. Артеріальна ангіома. Фрагмент конгломерату артерій. Виражене потовщення стінки судини. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х 100.

 

 image043

Рис.22. Аретріальна ангіома. Фрагмент конгломерату артерій. Виражене потовщення стінок судин. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х 100.

 

 image045

Рис. 23. Аретріальна ангіома. Фрагмент конгломерату артерій. Виражене потовщення стінок судини, значне розширення просвіту. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х 100.

 

Лімфогрануломатоз (змішано-клітинний варіант). Кішка сфінкс,  віком 8 місяців.

 

Клінічне обстеження тварини проводилось з приводу дифузного збільшення поверхневих підшкірних лімфатичних вузлів (підщелепових, шийних, пахових та ін.). Пальпаторно останнні були тістуватої консистенції, пружні, не болісні. Спостерігалось збільшення та асиметрія черевної порожнини, анорексія. Гематологічними дослідженнями встановлено лейкоцитоз зі зміщенням вліво, білірубінемію,  підвищення активності печінкових ферментів АЛТ і АСТ, рівню сечовини.

 

Ультрасонографічно виявлено зміщення селезінки, спленомегалію та ненапружений асцит ( рис.24,25).

 

Лапаротомічна спленектомія під загальним знеболюванням. Після патогістологічного дослідження встановлено: лімфогрануломатоз  (змішано-клітинний варіант). При мікроскопічному дослідженні в тканині селезінки визначається проліферація лімфоідних елементів різного ступеня зрілості, наявність плазматичних клітин,  поодиноких еозинофілів, нейтрофілів, а також гігантських клітин Ходжкіна з одним великим світлим ядром і  багатоядерних  клітин Березовського-Штернберга-Рід,  які  у більшості представлені двоядерними клітинами; ядра великі, світлі, з чітким  ядерцем і ядерним хроматином (Рис. 26, 27, 28).

 

 image047

Рис.24. Ультразвукове зображення спленомегалії

 

 image047

Рис.25. Доплерографія: портальна гіпертензія

 

 image051

Рис. 26. Лімфатичний вузол – лімфогрануломатоз, діагностична клітина Березовського –Штернберга-Рід. Фарбування  гематоксиліном-еозином. Збільшення х 400.

 

 image053

Рис. 27. Селезінка –лімфогрануломатоз, діагностичні клітини Березовського –Штернберга-Рід. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х1000.

 

 image055

Рис. 28. Селезінка –лімфогрануломатоз, діагностична клітина Березовського –Штернберга-Рід. Фарбування гематоксиліном-еозином. Збільшення х1000.

 

Висновки

1. Новоутворення селезінки (доброякісні та злокісні пухлини) - захворювання, які зустрічаються досить часто у тварин.

 

2. Найбільше значення в діагностиці захворювань селезінки у дрібних тварин насамперед має метод ультразвукової діагностики, про що свідчать наші клінічні дослідження.

 

3. Лапаротомічна спленектомія є операцією вибору для постановки заключного клінічного діагнозу з подальшим патогістологічним дослідженням.

 

Список  літератури

 

  1. Кубышкин В. А. Опухоли и кисты селезенки / В. А. Кубышкин, Д. А. Ионкин. – М. : ИД Медпрактика – М., 2007. – 288 с.
  2. Кургузов О. П. Непаразитарные кисты селезёнки (обзорлитературы) / О. П. Кургузов, Н. А. Кузнецов, Е. Г. Артюхина // Хирургия. – 1990. – № 6. – С. 130–134.
  3. Литвинова М.С. Морфологические изменения селезінки у собак при споленомегалии различной этиологии,  выявленные при  проедении диагностической лапароскопии и прицельной биопсии , М.С.Литивинова, П.А.Паршин , Ветеринарная патология. – 2007. – № 2. – С. 233-235.
  4. Позябин С.В. Визуальные методы исследования селезенки у собак / С.В.Позябин, А.В. Чернов // Российский ветеринарный  журнал. Мелкие домашние и дикие животные. – 2012. - № 2. – С.  22-23.
  5.  Соломина А.Е. Общие  принципы патогенеза и диагностики вторичных патологий селезенки у собак / А.Е.Соломина // Ветеринарная патология. – 2009. - № 1. – С. 24-26.
  6. Тимофеев С.В. Диагностика заболеваний селезенки у собак/ С.В.Тимофеев, С.В.Позябин // Ветеринарная медицина. – 2006. - № 1. – С. 18-21.
  7. Ballegeer E.A. Correlation of ultrasonographic appearance of lesions and cytologic and histologic diagnoses in splenic aspirates from dogs and cats: 32 cases (2002–2005) /  E.A. Ballegeer, L.J. Forrest,  R.M. Dickinson  [et al] // Journal of the American Veterinary Medicine Association/ - 2007. – Vol. 230. – P. 690–696.
  8. Cuccovillo A. Cellular features of sonographic target lesions of the liver and spleen in 21 dogs and cat /A. Cuccovillo, C.R. Lamb // Veterinary Radiology and Ultrasound. – 2002. – Vol. 43. – P. 275–278
  9. Day M.J.  A review of pathological diagnosis made from 87 canine splenic biopsies./ M.J. Day, V.M. Lucke, H.J.Pearson  //Small Anim. Pract. – 1995. – Vol.36. – P. 426–433.
  10.  Dokic  Z. Splenic malignant mesenchymoma in a dog – immunophenotypic features and clinicopathological ramifications: a case report / Z. Dokic , W. Pirog , J. Benak,   D. Lorinson. // Veterinarni Medicina.  – 2014. - Vol 59, N 1. – P. 55–61
  11.  Eberle N. Splenic masses in dogs. Part 1: Epidemiologic, clinical characteristics as well as histopathologic diagnosis in 249 cases /  N. Eberle, V Von Babo,  I.Nolte I, [et al] //Tierarztliche Praxis. Ausgabe K, Kleintiere/Heimtiere. – 2012. – Vol. 40. – P. 250–260.
  12.  Fife W.D. Comparison between malignant and non-malignant splenic masses in dogs using con - trast-enhanced computed tomography/ W.D. Fife,  V.F. Samii,  W.T. Drost  [et al] //  Vet. Radiol. Ultrasound. -  2004. – Vol. 45. – P. 289–297
  13.  Hammond T.N.  Prevalence of  hemangiosarcoma in anemic dogs with splenic mass and hemoperitoneum requiring a transfu - sion: 71 cases (2003–2005) / T.N. Hammond,  S.A. Pesillo-Crosby // J. Am. Vet. Med. Assoc. -  2008. – Vol. 232. – P. 553–558.
  14. Hays G. Investigation and management of splenic disease in dogs // G. Hays, J.Ladlow // In Practice.  – 2012. – Vol. 34. – P. 250-259.
  15.  Itabashi K. MR imaging of splenic masses / K. Itabashi, A. Kochno,C. Hayano, T. Hayano // Risho Hoshasen. – 1990. – Vol. 35 (6). –P. 691–699.
  16. Moller A. C. Splenic diseases / A. C. Moller, R. Jensen, M. B. Hansen // Ugeskr. Laeger. – 2003. – Vol. 165(10). – P. 1039–1040.
  17. Reddy V.R. Mesothelial splenic cyst - a case report /V. R. Reddi, M. K. Reddi, В. Srinivas [et al.] // Ann.Acad. Med.Singapore. –1998. – Vol. 27(6). – P. 880–882.
  18.  Spangler W.  Prevalence, type, and importance of splenic diseases in dogs: 1,480 cases (1985¿1989) / W. Spangler,  M.J. Culbertson // Am. Vet. Med Assoc. -  1992. – Vol. 200, N 6. – P. 829-834
  19. Tillson D.M.  Spleen. In Textbook of Small Animal Surgery. Volume 2. 1st edition. Edited by Slatter DH.  -  Elsevier Health Sciences, USA. – 2003. – P. 1051.
  20. Walton R.M. Feline Hodgkin's-like lymphoma: 20 cases (1992-1999) / R.M. Walton,  M.J.  Hendrick // Vet. Pathol. -  2001. - Vol. 38, N 5. – P. 504-11.